хей йоу

шось давненько я нічого не заливав у мережу)
треба трошки дизайн змінити

іNь яNь

Світ завжди ділиться на дві частини..але це не означає "на дві половини".. наприклад,  полум'я та лід..  Фотографи, і люди, що фоткаються.. Чоловіки і жінки.. Ті, що шаленіють від айфонів і ті, що героïчно відстоюють феномен андроïда.. Продавці і покупці.. Теплепні, виродки (просто невдахи) і Влада, що ними керує.. Пилип Кіркоров і всі інші..
Проблема в тому, що є ще й другопідрядний поділ.. Яскраво можна описати так: фотографи поділяються на тих, хто дійсно вміє фоткати (тобто вміння влучно зловити момент) і тих, хто думають, що вони фотографи.. "Оппа..купіл аб'єктів, сделал два сета, абработал в пейнтє - всьо! Свадєбний фатограф йоптить!" Саме це й закидує рівень фотографів як професіï у найнижчі прірви.. Кожен другий гомосапоïднотипний індивід в цивілізованому світі - нівïбацца крутий "фотограф"..а якщо рівень більшості попсовий, тобто низький, то й формується відповідний стереотип..
Повієвські сьереотипи.. іншими словами "Мистецтво пропаганди" та промивання мізків..безліч потоків смачного бруду, що так полюбляють куштувати народні маси.
Політики дуже досконало цим користуються.. адже як запакується свідомість ще у школі, так і залишатиметься на все життя.. наші сусіди русс-скіє вже наповнююють своïх діток брудною неіснуючою історією, в якій ми - украïнці, завжди зрадники.. в будь-яких ситуаціях..
Та й в нашім краï такий спосіб користується популярністю.. Один простий приклад "Бандера герой чи зрадник?" В кожного своя думка з цього приводу, але надто вони вже протилежні..
Немає однієï спільноï для всіх національноï ідеï.
Дві половини..одна пара частин.. як мозок, але у ньому кожна з половин виконує свою роботу, яку б інша половина не могла виконати..
Футболіст не може виконувати роботу вахтьорши на вході військкомісаріату.. Водіï кортежу міністра не стоятимуть на касах МакДональдсу.. для цього завжди є студенти..
І це нормально, що є фотографи і псевдофотографи.. адже якщо хоча б один з мільйонів другоï половини стане одним з першоï, то це все має право на існування.
А взагалі..все, що робиться - все до кращого...

Далі буде...


Вадим Тірошко                                                    29 лютого - 12 березня 2012

сірі київські будні

В метро так тепло, спокійно, затишно.. Наче отримуєшь задоволення від цієї клаустрофобії.. Немає на що дивитись за вікном..лише голі брудно-сіро-коричневі шматки бетону з висячими, наче гадюки, чорними шлангами..

Це так екстравагантно заспокоює мікрохвильву піч (голову), направляючи її хвилі (думки) лише в тому напрямі, в якому ти хочеш.. Стільки всього нагріваєтся, що не встигаєш вчасно вилучати свіжовичовичувані продукти.. А які ж спонукливі обличчя навколо.. Стільки всього вони можуть доповісти..навіть за мілісекундний погляд.. Он той мужчина під "сараковнік" трошки збентежений, але куточки посмішки та підмружені щасливі очні яблука досить відверто свідчать про..думаю ясно, про що вони свідчать.. А той хлопець поступився місцем одній кицькі.. Тут також все ясно.. Проте он та дівчина, ніби сумна, наче груша, яка щойно впала з підвіконня і нею почав гратись пришелебкуватий кіт "Пушок", якого вчора купали в милі "Карапуз".. Щось неординарне є в її опущених очах..але ось вона на майдані вийшла..отакої.. понаставляли в серці столиці ганделиків та двогривньових туалетів (краще б смітників понаробили), а молодьож там нажирається, всі,  як одна свинюка.. А цей шкєт одягнув штани а'ля "подивіться, скільки я насрав", дивиться вгору. О..оо запхнув спалахуйку в коробок цигарок.. "ващє красавчік".. Залатая маладьож, йопта хуйопта..

Всі на своїх хвилях.. Засмучені обличчя, тримтячі колінки, модно-второсортний одяг, запачкані туфлі, знесилена душа, наче вичавлений лимон.. Але крізь закриті світи, планети кожного пробиваються промінчики радості та щастя, якого вони чекають вдома, очікуючи як на шию застрибнуть діти; як буде щиро рада дружина улюбленим квітам, супроводжуючи це цьоміком; як тато похвалить за п'ятірку в школі за диктант; як внучка подарує спеціально зроблену на праці листівку "З днем народження, бабусю"; як котяка буде виклянчувати штучний корм.. І так буде день у день, з року в рік. Сірі Київські Будні…

Біда в тому, що люди далеко не всі вміють помічати, намацувати, всмоктивати в себе, наче губка, ці дрібнесенькі шматочки радості та щастя.. Хоча це ж насправді так просто…

Вадим Тірошко                                                           пятниця 13 січня 2012

Подаруночок

Ось і кролик передає свої повноваження дракончику.. А кролик виявився таким собі кровососом для нас.. Якщо на головну Йолку країни витратили стільки національної валюти..
А так кролик не відрізняється від інших тварючок.. Всі переходи, виходи та входи заставляються легально зрубленими ялинками, соснами.. Дахи міських джунглей якось незграбно обвішуються мейд-ін-чяйна ліхтариками.. Святкове падіння цін вгору, особливо на мандаринки.. Всі змушують свої півкулі опрацьовувати матеріал на тему "де зустріти новий рік".. Всі хочуть "ах" за враженнями для себе і для гаманця.. Всі бажають смачно поласувати отим величезним шматком чарівного дійства під назвою "Новий рік"..
Але перед тим як попрощатись з кроліком, треба розібратись, що ж він такого напакостив..
Проте, залишимо це репортерам телеканалів..
Який же це прекрасний період.. Останні години до нового року.. Матюкаєшь та ругаєш себе за те, що ти не встиг зробити, що було впадло, що просто не хотілось робити, на що не встигало часу, на що непотрібне пройобував час.. Але в той же момент не соромно корити себе, адже всі проблеми (трабли, як зараз модно) залишаться з кроліком.. А разом з дракончиком підемо підкорювати нові вершини і на це буде час і натхнення!
Отже, дякую всім за те, що робили для нас і негативне і позитивне, адже щоб не робилось - все до кращого! :)
Чарівної ночі всім! До зустрічі в наступному році :)

Вадим Тірошко                                                                        31 грудня 2011

Життя яскравіше, ніж на картінках

Вас почало все дратувати? Вам здається, що веселково-наркотичний чи може інтернетний світ краще за реальну дійсність? Життя яскравіше, ніж на картинках і в кіно.. секс завжди буде краще за порнушку в інеті.. Музика в бананах чи компових колонках ніколи не замінить живагу на концертах.. Тачка в Нід фо спід (чи то ламбо, чи поршак, чи навіть гольфяка) завжди буде гіршої за за тачку, що стоїть під вашим вікном, якою б вона не була.. Аудіокниги, єбуки не досягнуть рівня звичайного паперового набору макулатури.. Сотні твоїх нагород за круті перемоги в онлайн іграх не будуть висіти на стіні поряд з будь-якою "жалюгідною" медалькою за перемогу в районному змаганні з футболу чи в шкільній олімпіаді з математики (або ж будь-чого іншого, чи то кьорлінг, чи то шахи, чи то скейт, чи то хімія). Спілкування по телефону або в інеті (задрав) не порівнюється ні з яким гомонінням віч-на-віч.. Пляшечкою пива по скайпу не цокнешся.. (і це є добре).

Як би не розвивався науково-технічний прогрес, все одно не замінить він simple nowadays' everyday, яким би розпиздатим, пафосним та дорогим він не був..

Не залишайте межі прекрасної невіртуальної реальності.. Не зловживайте прогресом..мать його.. І життя стане набагато яскравішим та вражаючим!

Впірьод к пріключєніям, братюні! :)

Вадим Тірошко                                                         04-28 грудня 2011

Маємо, шо маємо..Цінуймо, шо маємо

Думаю багато хто з нас . .та мабуть кожна одиниця-часточка нашого похуїстично-песимістичного суспільства рідко задумується над тим, шо вже нею (тобто одиницею) набуто.. Закінчила універ, випустилась зі школи, вперше поцьомалась по-францухзьки, перша зарплатня, перша автомашина, перша дитина, внуки. .список цей немає кінця. . Але як ми до цього відносимось? Тобто наші думки зсередини душі. . "йобана школа. .швидше б закінчити це мозгойобство". Чи таке, наприклад.. "клятий унівєр. .швидше б пари кінчились і на півас. .", "швидше б 5й курс. .отого діплома купить і гроші отримувати.." ! І зверніть увагу. .саме "отримувати", а не "заробляти". .народ, розлінились ми всі покидьки. . . .а всі ж бляха такі патріоти..як під копірку. .а шо ми всі разом робимо для нашої ж неньки (або може доцільніше кормушки?). ."..Героям слава".казати це і водночас вважати своїх же героїв зрадниками. .Ааай молодці!!

Ганьба нам .ганьба. .як казав Славко Вакарчук "Хто ж тоді, як не ми брати?". .проте кожен окремо взятий думає чомусь по-іншому.. "танунах. .і без мене справляться. " чи простіше "а нашо я? ХТОСЬ інший зробить. ." отак все життя і покладаємось на оцих хтосей. . Невже не може дійти до сірої рідии, шо ані школи .ані в унівєру . .ані першого сексу вже НЕ БУДЕ НІКОЛИ. .насолоджуйтесь кожною миттю . .з кожної секунди вичавичуйте максимум "пользьі" . .є вільний час? Відвідайте бабусю з дідусем. .розкажіть предкам про свої досягнення. .подивіться в їх найщасливіші в світі очі. .адже завтра (тьху тьху тьху. .постукайте по дереву) ви в них можете і не споглядати. . Набридли сльози і соплі вашої половинки? Не бійтесь шось змінювати. .якшо є ґлузд, то знайдете кращу(-ого). .цінуйте те, шо ми взагалі можемо шось бачити, чути, висловлювати СВОЇ тверезі (чи навіть п'яні) думки. .збагніть, наскільки ми щасливі порівняно з людьми, що обмежені в почуттях..уявіть собі, ніби ми не можемо бачити (закрийте очі хоча б на п'ять хвилин..чи впихніть в свої ракушки банани (я віддаю перевагу сенхайзерам (на правах реклами бляха)))*.. спробуйте не ворушити рукою протягом часу..і зрозумійте наскіки ми щасливі.. Подякуйте тому шо народились на Вкраїні, а не десь в камбоджі чи зімбабве, де снід енд компані очікують тебе за кожною зеброю або іншою гадюкою..

А взагалі давайте подякуємо тим людям, які героїчно прориваються крізь мільйонні натовпи нашого курятника (тобто метрополітену), зберігаючи його підлоги чистими і блискучими, як котячі яйця..
Амінь!

*це не смайлікі..це просто закриття дужок

Вадим Тірошко                                    7-17 жовтня 2011

БLіN [бляді лише імітують насолоду]

Набір букв (символів), що символізує свободу спілкування, рівень культуру розвитку суспільства (сьогодні синонімом суспільства можна вважати стадо), а також винахидливість наших "пацанів", що зажадали підвищити адекватне відношення стада до себе..

Це є код який кожен з нас проголошує щоденно. .блін

Початком заснування цього коду прийнято вважати кінець 18-го сторіччя від різдва Христового. Саме в той період існування людства активно розвивались борделі, а між їх користувачами був популярним слоган "бляді лише імітують насолоду". .скорочено б.л.і.н.

Впродовж часу цей код майже замінив назву професії та робітниць цьої героїчної справи..

Та через розвиток ненормативної лексики в нижчих прошарках стада..сто чортів їм в сраку.., а особливо флагману нецензурщини "блядь" (або в залежності регіону та мініпрошарку "блять", "бля", "бльо", "блеать"), вкінці 19 сторіччя, зечний лексикон почав вкорінюватись в повсякденну балаканину і люди закрили очі на те, шо вони матюкають. .і постало питання заміни нецензури чимось цензурнішим. .поцорпавшись у власній гісторі код борделів піднявся з дна на поверхню...

Це нецензурошифрування докотилось і до наших сірих буднів. Кожен пришелебкуватий підліток. .та навіть кожний малий об'єкт продовження нікчемного людського роду. .лається цим кодом (особливо у випадках досади, пройопу чи просто розчарування) навіть не усвідомлюючи те, шо він в такому віці активно залучає матюки до свого спілкування. .а дорослі індивідуми навіть не помічають цих

недоліків у молодьожі. .адже під час розмови з останніми вони думу думають лише про одне: аби випадково не зморознути "блять" замість уже відомого коду. І ця традиція переходить із покоління в покоління (тобто аби тільки не спалитись перед дітками).

"де, блін, штопор?" - казали мені батьки, сидячи за столом..

"блін" - сказав слон, наступивши на колобка..

"ну шо, блін, попили півка?" - сказав нам пан Лісогор..

За даними досліджень кандидатів наук лінгвістичного факультету Харківського університету ядерної кібернетики (скорочено ХУЯК) . .не бачу нічого дивного шо в такому універі є лінгвофак. .отже про дослідження. .вони дійшли висновку, шо користувачі тих самих борделів полюбляли вечеряти млинцями (шо й були основними стравами в цих культурних закладах доречі), млинці (па-руссскі "аладкі") перехомили назву коду..

Тому раджу вам зараз сходити до найближчого супермаркету..(вони до 21-нуль нуль здається працюють)..купити борошна, сік корови (молоко), дріжджі та їічок ..(гадаю, шо цукор сіль та масло ви вже придбали)..як готувати вам підкаже гугля..тільки не робіть перший бLiN koMoM

Смачного. Амінь!

Вадим Тірошко                         5 червня - 31 серпня 2011

Праздник со слезами на глазах

Дєнь пабедьі

Шо це взагалі таке? Чому його так палко святкуют? ..усюди мерехтять ці прапори кольору томату...
9 травня - 9й день травня, 70й день весни, 129й день року, день перемоги, день ушанування тої невеликої купки людей (ті, хто залишився в живих серед усіх), які створили умови для нашої незалежної неньки, для того безладу та деребану, що зараз коїться...ні, це не вони в цьому винні, але всі хто наживається на нашій державі могли б подякувати нашим героям трохи більшим, ніж безкоштовна каша (на кшталт каші ім. Черновецького) та стопка горілки..аа ну звісно ж..ще є стопійсятгривньова надбавка до пенсії...
А взагалі перемогу чого святкуємо.. Праавильно. Перемогу одного тоталітарного режиму над іншим, перемогу диктатури більшовиків над нацизмом.. А яка ж між ними клята різниця?? А ніякої... Що одні були загарбниками Батьківщини нашої, шо й другі...саме тому Бандеру і вважають героєм України, тому що він боровся проти всіх загарбників за незалежність..нехай то була лише частина Галичини..але це ж була і частина України..а сучасні політичні пройдисвіти перетворили його в зрадника!..хоча який всраку зрадник?? Ну пунятно, шо для оккупантів, тобто савецкава саюза, він був негативним створінням..нашо їм, шоб малоросія перетворювалась із слухняної країни, де повно рабів, які хліб на весь союз клепають, на незалежну державу...суперечки, сто чортів їм в печінку.. Окей, пані та панове, прутень з ним з тим сирисири..а шо ж німці..також оккупанти, які також прагнули зробити з нас рабів..цікаво лише одне: чи розвинулися б ми так само як Німеччина
до сьогодні?...
Проте...історія не любить такого...а як би те..а як би се.. Тому повторю те шо казав наш перший президент: "Маємо те шо має".. І будемо вважити перемогу комуняків доброю справою..
Тоді шо ж ми таки святкуємо??! Ми святкуємо не перемогу якогось клану, чи держави, чи диктатора.. Ми святкуємо не політичну перемогу... Ми святкуємо перемогу людини над війною...війна, яка б вона не була, ніколи до добра не призведе, самісінько так, Як і Україна ніколи не виграє чемпіонат світу з футболу.. Подія, яка скручувала людям дахи, яка жахали всіх аж по самі нирки, не була закінчена... Вона була повалена.
Тому вийдіть зара з цього клятого кантакта, витратьте гроші не на парламент срібний, а на кілька червоних гвоздичок, поїдьте на майдан і скажіть будь-якому ветерану найщиріще дякую..адже завдяки їм зара ми бачимо блакитне небо над головою, квітучі вишні під вікном..та й взагалі..хоч шось бачимо.. Зробіть їм свято...бо це дійсно.. "Праздник со слезами на глазах.."

Вадим Тірошко                                         9 травня 2011

Любиш мене, люби й мою парасольку (за мотивами Джеймса Джойса)

Ну шо? Почнемо? "Любиш мене, люби й мою парасольку". Ну *цензура*, що за *цензура*?! І шо тут мона написати? Зараз залізу в інет, подивлюсь, які там є круті парасольки…
Ага…опача ось бачу. За три штуки. Якась модна, напевно… Але чому вона блакитно-рожева? Чому не чорна? О! Хтось написав на стінці… М-м-м. Треба дивитись, шо там ще за штучкі круті. Ого… Фігасє.. Чохол для парасольки з крокодилової шкіри. Напевно круто. Всі жінки будуть його. Тобто власника чохла. Цікаво, і хто його купуватиме? О_о
так… антракт… кава+водяні=<3

Повернення. м-м-м… Цікаво, шо інші пишуть?.. Подзвоню… Кому? О! Йому. Ну.. Ну.. Чому ніхто не бере? Ну добре, подзвоню їй. Як завжди зайнято. Може йому? Оукей. О, взяв.. усьо…перерва…
Ого, вже скіки часу. Так. Парасолька. Паа-раа-соо-лька… Любиш мене, любиш… Що таке взагалі любов? Любов до чогось – це одне. А кохання – це інше… Ну а що ж тоді кохання? Це… м-м-м… Може це ілюзія? Хоча. Ні.. напевно. Може це хімічна реакція, що відбувається в наших головах? Затухаюча реакція, але не назавжди… Може це хвороба? Якщо без відповіді – ломить, вбиває. Якщо навпаки – це ейфорія. Якщо втрачаєш кохану людину – нищить зсередини… Кохання- лайно!! >_< Кохання, напевно, існує, але, часом, ми не можемо його відрізнити від прив'язанності. І, часом, прив'язанність буває сильнішою за кохання. А це така штука! Може, навіть, залежність від коханої людини, без якої не уявляєш собі життя…
Цікаво, що там кажуть відомі особистості? Так… Шекспір… Ні. Не подобається. О… Шевченко… Так би хотілося сказати йому величезне спасибі. За його прекрасні вірші, за ніколи невмирущого пана Кобзаря. За те, що відродив нашу рідну мову. За те, що поніс у творах цю незгасаючу думку патріотизму. За те, що писав у злиднях, недосипаючи ночі. А я у кумарі, недосипаючи ночі, вчив його прекрасні вірші. Та все ж, дякую Вам! (аплодисменти). Але в нього написано тільки про любов до рідної землі та родини.
Так. Вікно… Що там видно? Затор. Як завжди. О, щось нове. таа…"Вона працює". Бігборд. І як завжди повіває вітерець. Зриває з дерев листя, які стеляться по землі. Випромінюють сум. Незабутній сум. А тільки от нещодавно світило сонце, нагадуючи про чарівне останнє «дитяче літо». Ех… Ніколи не забути це… Три дні незабутнього щастя. Лише три дні. Були ж часи.. йопта.
антракт…
повернувсь.

Парасолька… Кому вона треба? Ховатися від дощу? А може ховатися від усіх? Може цей власник парасольки не хоче кохати свою другу половинку? Шукає? І шукає шлях позбутися? Не знаю. Знаю, що без парасолі зручніше. І цього вистачає…
Вистачає того, що хочеться сказати величезне дякую любому ліцею за те, що змушуєш ці дві півкулі працювати з шаленою потужністю! (Аплодисменти, що плавно переходять в овації).


Вадим Тірошко                                      17 лютого 2009