сірі київські будні

В метро так тепло, спокійно, затишно.. Наче отримуєшь задоволення від цієї клаустрофобії.. Немає на що дивитись за вікном..лише голі брудно-сіро-коричневі шматки бетону з висячими, наче гадюки, чорними шлангами..

Це так екстравагантно заспокоює мікрохвильву піч (голову), направляючи її хвилі (думки) лише в тому напрямі, в якому ти хочеш.. Стільки всього нагріваєтся, що не встигаєш вчасно вилучати свіжовичовичувані продукти.. А які ж спонукливі обличчя навколо.. Стільки всього вони можуть доповісти..навіть за мілісекундний погляд.. Он той мужчина під "сараковнік" трошки збентежений, але куточки посмішки та підмружені щасливі очні яблука досить відверто свідчать про..думаю ясно, про що вони свідчать.. А той хлопець поступився місцем одній кицькі.. Тут також все ясно.. Проте он та дівчина, ніби сумна, наче груша, яка щойно впала з підвіконня і нею почав гратись пришелебкуватий кіт "Пушок", якого вчора купали в милі "Карапуз".. Щось неординарне є в її опущених очах..але ось вона на майдані вийшла..отакої.. понаставляли в серці столиці ганделиків та двогривньових туалетів (краще б смітників понаробили), а молодьож там нажирається, всі,  як одна свинюка.. А цей шкєт одягнув штани а'ля "подивіться, скільки я насрав", дивиться вгору. О..оо запхнув спалахуйку в коробок цигарок.. "ващє красавчік".. Залатая маладьож, йопта хуйопта..

Всі на своїх хвилях.. Засмучені обличчя, тримтячі колінки, модно-второсортний одяг, запачкані туфлі, знесилена душа, наче вичавлений лимон.. Але крізь закриті світи, планети кожного пробиваються промінчики радості та щастя, якого вони чекають вдома, очікуючи як на шию застрибнуть діти; як буде щиро рада дружина улюбленим квітам, супроводжуючи це цьоміком; як тато похвалить за п'ятірку в школі за диктант; як внучка подарує спеціально зроблену на праці листівку "З днем народження, бабусю"; як котяка буде виклянчувати штучний корм.. І так буде день у день, з року в рік. Сірі Київські Будні…

Біда в тому, що люди далеко не всі вміють помічати, намацувати, всмоктивати в себе, наче губка, ці дрібнесенькі шматочки радості та щастя.. Хоча це ж насправді так просто…

Вадим Тірошко                                                           пятниця 13 січня 2012

Подаруночок

Ось і кролик передає свої повноваження дракончику.. А кролик виявився таким собі кровососом для нас.. Якщо на головну Йолку країни витратили стільки національної валюти..
А так кролик не відрізняється від інших тварючок.. Всі переходи, виходи та входи заставляються легально зрубленими ялинками, соснами.. Дахи міських джунглей якось незграбно обвішуються мейд-ін-чяйна ліхтариками.. Святкове падіння цін вгору, особливо на мандаринки.. Всі змушують свої півкулі опрацьовувати матеріал на тему "де зустріти новий рік".. Всі хочуть "ах" за враженнями для себе і для гаманця.. Всі бажають смачно поласувати отим величезним шматком чарівного дійства під назвою "Новий рік"..
Але перед тим як попрощатись з кроліком, треба розібратись, що ж він такого напакостив..
Проте, залишимо це репортерам телеканалів..
Який же це прекрасний період.. Останні години до нового року.. Матюкаєшь та ругаєш себе за те, що ти не встиг зробити, що було впадло, що просто не хотілось робити, на що не встигало часу, на що непотрібне пройобував час.. Але в той же момент не соромно корити себе, адже всі проблеми (трабли, як зараз модно) залишаться з кроліком.. А разом з дракончиком підемо підкорювати нові вершини і на це буде час і натхнення!
Отже, дякую всім за те, що робили для нас і негативне і позитивне, адже щоб не робилось - все до кращого! :)
Чарівної ночі всім! До зустрічі в наступному році :)

Вадим Тірошко                                                                        31 грудня 2011